Ірина Фаріон: Максимальна сила Степана Бандери – у прямостоянні

Ірина Фаріон: Максимальна сила Степана Бандери – у прямостоянні

Ірина Фаріон

24 грудня 2009 року в Сумах, у конференц-залі інформаційного агентства СХІД.net відбулась презентація книг "Степан Бандера – практик, теоретик, містик націоналістичного руху" та "Мовна норма" кандидата філологічних наук, доцента, члена Політради ВО "Свобода" Ірини Фаріон.

Під час презентації Ірина Фаріон, зокрема, зазначила:

"Степан Бандера був тим чоловіком, котрий творив вічність. Чи багатьом людям вдається творити вічність? Хто з нас претендує на безсмертя? Смерть Бандери відродила цілу націю, дала ім’я народу та місту. Він є натхненником та джерелом нашої сили. Він став жертвою протистояння режимів, але найбільша сила була у ньому - це сила прямостояння, усвідомлення неповторності: маю свою структуру, свою мову, свої державні прагнення. І хоч би які вітри дули - втриматись! На похиле дерево кози скачуть. Чому на тебе кози скачуть? Тому що ти похиле дерево! Бандера ріс і формував себе, тому він для мене і для дуже багатьох українців є натхненням.

Націоналісти мусять бути готовим до протистоянь, бо в інший спосіб держави не побудувати. Державотворення – це жертва, щоденні зусилля, а не буремні 17 помаранчевих днів. Це щоденний доказ неповторності, усвідомлення того, що незалежність можуть забрати, якщо ти не демонструєш сили. Бог, душа, ідея та духовість – 4 концепти філософії життя Степана Бандери, який був далекий від паперового романтизму.

Про вітаючу у повітрі ідею об’єднання націонал-патріотичних сил Бандера казав: від згуртування 10 хворих не вийде жодного здорового. Від себе додам: якщо зварити горох, капусту та дохлу кішку, смачної їжі не вийде. Наразі українська політика не здатна без ушкоджень імунітету перетравити союз різних політичних хамелеонів. Не можна робити дипломатичних напівкроків, як то присвоїти звання Юрію Шухевичу, оминувши Степана Бандеру. Ми маємо прямувати маленькими кроками до великої мети.

Держава має створювати не культ вождів, а культ цінностей, вкраплювачем яких є мова. Подивіться, як і що говорять наші політики: "два депутата". Так і хочеться сказати "три банана", перефразовуючи відоме прислів’я. Дехто взагалі загордився і назвав себе "Тигрюлею", а що було аби прийдешній рік був роком свині? Свинюля? Політичний зоопарк, який вміє говорити, в кращому разі, пустопорожніми вигуками.

Синтаксис – гігієна думання. Фразеологізм – згусток мудрості. Слово до слова – зв’яжеться мова. Українці є суб’єктом історії, а не об’єктом впливу. Справжньою кінцівкою фразеологізму про "мою хату скраю" було "перший ворога стрічаю". Український народ завжди бандерився та петлюрився. Україна має зі шляху азіатчини повернути додому - до Європи вільних націй!".